В одному напрямі

Інтелігентні люди не сперечаються —
вони обмінюються переконаннями.
Теткоракс

Афоризм, який я винесла в епіграф серпневого числа журналу, як на мене, надзвичайно влучний. Одразу уявляєш поважне панство, спокійне й упевнене в собі, що з рівними спинами і ледь схиленими набік головами уважно слухає одне одного. Автор цього афоризму — блогер, що ховається за псевдонімом «Теткоракс» — коротко й містко передав настрій і навіть атмосферу. Справді ж бо: попри те, що в суперечці народжується істина, у ній вона часто й помирає. Досить лиш на йоту перетиснути зі своїм запалом — і слова набувають нових значень.

Де ж межа між упевненим викладенням точки зору та пихатим нав’язуванням своїх переконань? Як навчитися «тримати лице», піклувально висловлюватися і контролювати слова-горобці, що так і пориваються злетіти і вразити супротивника? Як добре було б, якби ні в професійному, ні в особистому житті не звучало фраз на кшталт «Дискусія завершена!», «Торг тут не доречний», «Ми порадилися, і я вирішив».

Школа — середовище з підвищеною потребою колегіальності. Педагоги, діти і батьки мають рухатися в одному напрямі. І при цьому бажано, аби вони не штовхали одне одного ліктями. Думаю, ви зрозуміли, про що я.

Навчитися слухати і чути одне одного, сприймати і приймати думки, що різняться від власної, пропонуємо під час дебатів. Саме зі статті про таку форму роботи починається серпневе число журналу. Експериментуйте й дебатуйте, аби обмінюватися переконаннями, а не сперечатися!

До зустрічі в електронному та друкованому журналах!

Нехай щастить!

З повагою
головний редактор Ірина Лахнеко

Київ
2019